Перший день мого літа: Сколе-Парашка

Хоча на календарі зараз все ще травень, та для мене вже почалося літо. Тому що початок літа не залежить від дат. Дідусь з мабуть, найбільш літньої книги “Кульбабове вино” вважав, що літо починається тоді, коли вперше косять траву. Для мене ж початок літа – це перша в сезоні поїздка в гори.

Вибравши нескладний 20 кілометровий маршрут на гору Парашка, що має висоту 1268 км, ще трохи сонні, ми вирушили в 7 ранку мукачівською електричкою в Сколе.

Маршрут на гору досить простий, добре промаркований і майже не має роздоріж. Тож найважча частина – це власне знайти початок цього маршруту, що мені вдалося зробити аж з 3 разу і після 2 годин блукань. Хоча в результаті прокладання стежки через кропиву та перестрибування річки по камінцях були найцікавішою частиною маршруту. Відчуваєш себе як не Індіаною Джонсом, так якимось карпатським старожилом чи слідопитом точно. 🙂

Та щоб і інших не очікувала така нелегка доля, я детально опишу як його знайти правильний шлях і не блукати в заростях 🙂

Отже, вийшовши з поїзда на пероні вокзалу у Сколе, потрібно перейти залізничну колію на протилежну до головного входу сторону. Тоді звернути ліворуч і йти прямо по автомобільній магістралі, проминувши міні-супермаркет та автозаправку, аж поки по праву сторону не побачите такий будиночок:

Після нього є невелике роздоріжжя. Потрібно йти праворуч. Якщо дорога проходить повз або через річку, то це неправильна дорога 🙂

Ще одне невелике роздоріжжя, де на стовпі можна побачити маркування і стрілку, що вказує напрям маршруту, яке ми успішно не помітили і пішли прямо, коли потрібно було повернути праворуч 🙂

Далі вже навіть найменші повороти будуть промарковані, тому заблукати фактично нереально. Більша частина дороги проходить лісом, йти приємно і прохолодно навіть в гарячий літній день. Трапляються дуже цікаві дерева, на які важко втриматися, щоб не вилізти 🙂

Коли нарешті разом з лісом закінчується і підйом на хребет, навколо відкриваються чудові краєвиди.

Ось власне сама гора Парашка та останній підйом на неї:

З вершини добре видно протилежний хребет, схили якого вже частково вирубані. Взагалі, вирубування лісів в Карпатах – дуже сумна і болюча тема.

По дорозі назад насунулися хмари. Вся права частина неба над Карпатами була вкрита темними дощовими хмарами, а от ліворуч над рівниною ясніло чисте блакитне небо.

Хмари над Боржавським хребтом:

Десь внизу безтурботно пасуться коні, а дзвін від їхніх дзвіночків на шиях розноситься далеко над схилами.

По дорозі назад дізналися досить цікавий спосіб перевозити велосипеди. Як не дивно, він достатньо надійний і не забирає багато місця в вагоні.

Після дня постійного ходіння, відчувалася приємна втома у м’язах, а крім того якесь таке приємне задоволення всередині. Літо почалося. А разом з ним багато нових пригод та подорожей.