Перший день мого літа: Сколе-Парашка

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal

Хоча на календарі зараз все ще травень, та для мене вже почалося літо. Тому що початок літа не залежить від дат. Дідусь з мабуть, найбільш літньої книги “Кульбабове вино” вважав, що літо починається тоді, коли вперше косять траву. Для мене ж початок літа – це перша в сезоні поїздка в гори.

Вибравши нескладний 20 кілометровий маршрут на гору Парашка, що має висоту 1268 км, ще трохи сонні, ми вирушили в 7 ранку мукачівською електричкою в Сколе.

Маршрут на гору досить простий, добре промаркований і майже не має роздоріж. Тож найважча частина – це власне знайти початок цього маршруту, що мені вдалося зробити аж з 3 разу і після 2 годин блукань. Хоча в результаті прокладання стежки через кропиву та перестрибування річки по камінцях були найцікавішою частиною маршруту. Відчуваєш себе як не Індіаною Джонсом, так якимось карпатським старожилом чи слідопитом точно. 🙂

Та щоб і інших не очікувала така нелегка доля, я детально опишу як його знайти правильний шлях і не блукати в заростях 🙂

Отже, вийшовши з поїзда на пероні вокзалу у Сколе, потрібно перейти залізничну колію на протилежну до головного входу сторону. Тоді звернути ліворуч і йти прямо по автомобільній магістралі, проминувши міні-супермаркет та автозаправку, аж поки по праву сторону не побачите такий будиночок:

Після нього є невелике роздоріжжя. Потрібно йти праворуч. Якщо дорога проходить повз або через річку, то це неправильна дорога 🙂

Ще одне невелике роздоріжжя, де на стовпі можна побачити маркування і стрілку, що вказує напрям маршруту, яке ми успішно не помітили і пішли прямо, коли потрібно було повернути праворуч 🙂

Далі вже навіть найменші повороти будуть промарковані, тому заблукати фактично нереально. Більша частина дороги проходить лісом, йти приємно і прохолодно навіть в гарячий літній день. Трапляються дуже цікаві дерева, на які важко втриматися, щоб не вилізти 🙂

Коли нарешті разом з лісом закінчується і підйом на хребет, навколо відкриваються чудові краєвиди.

Ось власне сама гора Парашка та останній підйом на неї:

З вершини добре видно протилежний хребет, схили якого вже частково вирубані. Взагалі, вирубування лісів в Карпатах – дуже сумна і болюча тема.

По дорозі назад насунулися хмари. Вся права частина неба над Карпатами була вкрита темними дощовими хмарами, а от ліворуч над рівниною ясніло чисте блакитне небо.

Хмари над Боржавським хребтом:

Десь внизу безтурботно пасуться коні, а дзвін від їхніх дзвіночків на шиях розноситься далеко над схилами.

По дорозі назад дізналися досить цікавий спосіб перевозити велосипеди. Як не дивно, він достатньо надійний і не забирає багато місця в вагоні.

Після дня постійного ходіння, відчувалася приємна втома у м’язах, а крім того якесь таке приємне задоволення всередині. Літо почалося. А разом з ним багато нових пригод та подорожей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.