Мукачево – перлина Закарпаття

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal

Останні місяці з думок більшості українців не виходять події на майдані. І навіть якщо хтось не має можливості поїхати в Київ, все одно намагається робить все, що в його силах. Та інколи корисно робити невеликі перерви і відволікатися на щось аполітичне. Наприклад, дізнаватися про неповторні місця нашої країни 🙂

Одним з таких чудових місць є Мукачево. Є в ньому якась особлива атмосфера, душевність і затишок.

Я була в Мукачеві ще в середині липня, якраз в розпалі туристичного сезону та моїх університетських канікул. Підйом в 6 ранку, улюблена мукачівська електричка, 5 годин дороги і от ми з Bogdan вийшли на маленькому залізничному вокзалі.

Найперше вирішили відвідати замок Паланок – мабуть, найвідоміша споруда в місті. Знайти було не складно, тому що він височіє на пагорбі (який насправді є засипаним кратером згаслого вулкану) і видніється майже зі всіх частин міста.

А от добратися до нього виявилося трохи складніше, тому що йшли ми вуличками наугад. Випадково потрапили до такої от садиби в підніжжі замку.

А взагалі замок оточений звичайними сільськими будинками. Так і не скажеш одразу, що це місто обласного значення з населенням майже 85 тисяч жителів.

І от ми врешті вийшли на дорогу, яка прямувала до замку. Так як була неділя, бажаючих відвідати замок було багато. Не знаю чи являється він місцем прогулянки звичайних жителів, але в основному нам зустрічалися приїжджі туристи.

Місцеві жителі намагаються всіляко заробити на популярності замку. Безліч маленьких лоточків з морозивом та великих сувенірних крамниць ( які чомусь тут називаються “лавками”) розміщені біля входу в замок. І судячи з продавців, які бавляться на планшетах, коли немає покупців, їм це непогано вдається.

Дуже цікаво, що частина місцевих жителів розмовляє на незвичному діалекті – суміш української, російської та угорської. А взагалі люди привітні і дружелюбні.

Замок справді виглядає велично. Хоча подекуди облуплені або порослі травою стіни потребують ремонту, загалом він справляє хороше враження.

Закарпаття взагалі славиться своїми винами. Тож всередині в замку є винний магазин та дегустаційний зал. Хоча самі ми на дегустацію не потрапили, та кілька фотографій зробили. А згодом, у вже згаданих місцевих, придбали собі по пляшці домашнього вина.

Взагалі з мурів замку відкривається дуже гарний краєвид на місто, річку та прилеглі території.

Тож вийшовши з замку і спустившись з пагорба, ми прогулялися по набережній річки. А згодом знайшли затишний куток, щоб пожувати бутерброди і помилуватися краєвидом.

Ситі і щасливі ми продовжили свою маленьку мандрівку і попрямували в центр міста. Дорогою часто можна було побачити цікаві і колоритні деталі. Як от такі автобусні зупинки:

Цікаво також, що пішохідні переходи в них здебільшого жовтого кольору. Але це ще сприймається нормально в порівнянні з кольором деяких будинків 🙂

Центр міста дуже гарний і охайний. Особливо мені сподобалася міська ратуша. Чомусь виникали асоціації з велетенським блакитним слоником 🙂 Ми навіть вирішили сфотографуватися на її фоні.

На головному проспекті стоїть дуже цікавий пам’ятник щасливому сажотрусу. Не знаю до чого там кіт і чи допомагають коти сажотрусам в їхній професії, але взагалі ідея мені сподобалася 🙂

Ще трохи цікавих деталей:

Так як до електрички залишалося вже дуже мало часу, то обід в кафе ми вирішили замінити на короткий перекус. Тож посмакувавши морозиво на одній з лавочок біля ратуші ми задоволені попрямували на вокзал.

Отак і закінчилася наша маленька мандрівка. А всім, хто ще сумнівається чи їхати в Мукачево, однозначно пораджу таки туди завітати 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.