Спогади місяця #6: Червень

Червень з самого свого початку одразу закрутився у вихорі зустрічей, спогадів, ностальгії, початків і закінчень. Мені завжди здавалося, що влітку час ніби йде швидше, змінюючи декорації в калейдоскопі подій. І лише з першою осінньою прохолодою вдається хоч трохи призупинити його плин.

 

Так ніби одне довге літо проминули 5 років навчання в університеті. Тепер, озираючись назад, здається, що вони промчали за одну мить і не було цих недоспаних ночей перед екзаменами, довжелезних нудних ранкових лецій і хвилюючих очікувань своїх оцінок. Лише люди, які з’явилися в житті за цей час нагадують про всі ті найкращі моменти юності.

Та як співається в одній пісні – every new beginning comes from some other beginning’s end. Тож будь-які закінчення – це в той же час і початки чогось нового. А водночас і можливості зупинитися та обдумати в яку сторону тепер варто рухатися і який шлях на роздоріжжі обрати.

 

Та передовсім літо – це час подорожей та фестивалей. Поїхати на вихідні в нове місце – це завжди велике задоволення. Навіть якщо це невеличке місто на краю Польщі, завжди можна поселится в хостелі в самісінькому його центрі і неочікувано потрапити на фестиваль. А потім гуляти до несхочу його вузькими брукованими вуличками і неодмінно витратити декілька годин в найближчому торговому центрі.

 

 
Та найкраще в червні їхати в гори (як зрештою і в будь-яку іншу пору року). Заново дивлячись на знайомі місця, водночас відкриваєш щось нове в собі. А можливість зустріти світанок на гірській вершині вартий всіх тих довгих підйомів і подоланих кілометрів.

 

 

Є багато способів полюбити літо (якщо ви ще досі цього не зробили) – збирати полуниці з ранковою росою на сніданок, вдихати запахи троянд після дощу, спостерігати сонячні промені в листі дерев, слухати вечірню грозу, зривати соковиті черешні з обважнілих під їх вагою дерев, щоб потім смакувати їх розлігшись в траві у тіні. Червень може залишитися у твоєму серці назавжди, якщо тільки дати йому на це шанс.