Спогади місяця #5: Травень
Останній місяць весни був дуже різностороннім і непередбачуваним. Як в теплий сонячний день раптово могли набігти темні дощові хмари і розпочатися гроза, так і повсякденні події в житті перевертали все з ніг на голову, та стрімко змінювали вектор руху.Та почався травень найкраще як тільки міг початися – в горах.
Карпати найбільше в Україні полюбляють зимову сплячку і завжди найдовше прокидаються від зими. Навіть в останній весняний місяць їхні вершини ще вкриті снігом, хоч біля підніжжя вже справжнє літо. Та те єдине незмінне, що завжди відчуваєш, перебуваючи в Карпатах – так це невимовне натхнення і свободу. Проходячи по хребту до чергової гірської вершини здається, що і в житті всі свої вершини зможеш підкорити. Коли перед очима розлягається живописний краєвид і кудись далеко в даль простягаються зелені пагорби та далекі села, такі масштаби завжди зменшують власні проблеми і перешкоди, а особливо стіни, які ми будуємо собі в голові. Ти відчуваєш себе маленькою людиною в величезному світі, та разом з тим всі страхи зазнати невдачі чи критики інших людей також здаються ще меншими і незначними. Головне, повертаючись додому в свій маленький світ обмежений тісними вуличками і небом в тоненьких смужках простору між будинками, не загубити це відчуття простору.
З наближенням літа і збільшенням кількості сонячних днів все більше часу хочеться проводити серед природи. Листочки на деревах вже втратили свої ніжні салатові барви, набравши поважного зеленого кольору. Та квітів навколо здається анітрохи не помешало. В злагодженій гармонії, ніби в ритмі невловимого танцю одні квітки змінюють інші, прикрашають невеличкі грядки і сади та буйним нестримним цвітом встеляють поля і навіть в місті гордо заявляють про свої права.
Одне задоволення мчати на велосипеді через такі квітчасті села. І вже не таким важливим є кінцевий пункт призначення, як сама дорога і краса навколо, яка її супроводжує. Кілометр за кілометром крутячи педалі намагаєшся не прогавити деталей навколо і ввібрати в себе усю красу. А інколи взагалі без жодної цілі їдеш новими дорогами вперед до невідомого.
Та також травень собливо спонукав до роздумів і рефлексій, а особливо до пошуку свого місця в світі і дороги в майбутнє. Куди варто рухатися, які цілі перед собою ставити, що хотіти досягти і ким бути? Сотні запитань зринали в голові, а відповіді на них давалися не так легко.
Та зрештою почалося довгоочікуване літо. А коли простіше вирішувати складні запитання та радіти життю, як не в цю пору?
