Відгукуючись на поклик Карпат: Кудрявець – Кам’янка

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal

Карпатське повітря пахне домом. Здається, як можна вважати якесь місце домом, якщо не народився і не виріс там? Чи може насправді народився? Маленькою крапелькою роси з ранкового туману, тихим порухом гілок вічнозеленої смереки, веселим дзеленчанням дзвіночків кучерявих овець на полонині – маленькі ледь вловимі деталі ще з раннього дитинства запали в душу і залишили в ній незнищенний слід. І тепер в шумному місті, в наповненому людьми автобусі чи навіть в тиші своєї кімнати раптово звучить виразний поклик, якому немає змоги опиратися. Залишається лише знову і знову пакувати рюкзак і вирушати назустріч туманним вершинам.

***

Цього року зима ніяк не хотіла покидати наші краї, тож на початку травня навіть на невисоких горах ще лежав сніговий покрив, та це ніяк не завадило відкрити сезон походів в Карпати ще раніше, ніж зазвичай. Ми вирішили випробувати новий маршрут по невисоких Сколівських Бескидах, сподіваючись, що там сніг вже розтанув.Тож в 9 ранку ми вийшли з елекрички на непримітній станції в селі Гребенів. Гори в цей час ще дрімали, вкриті густим туманом і вирішували як їм краще сьогодні причепуритися – в суворі дощові хмари з пронизливим вітром чи в білі пухнасті хмаринки підсвічені сонячним промінням.

IMG_6457

Як не дивно, з першого разу знайшовши потрібну дорогу, що одразу ж йшла вгору, ми поволі почали підніматися, водночас роздивляючись як поволі розвіюється туман, просвітлюється небо і навколо з’являються силуети гір та будиночки внизу в селі.

Згодом натрапили на лісову вирубку, що завжди сумно та неприємно, хоч вже і доволі звично, але яку точно не очікуєш побачити в національному парку.

 

Піднімаючись вище, ставало все холодніше, а згодом взагалі почали з’являтися невеличкі кучугури снігу – так і не вдалося їх уникнути. Дерева ще були повністю безлисті, а трава під ногами суха і прив’яла ще з торішньої осені, хоч де-не-де яскравою плямою виділялися кущі білих підсніжників та фіалок.

 IMG_6585

Зрештою ми піднялися на вершину, яка виглядає наче велетенський їжачок – вкрита невелчикими кущами з багатьма гілками. З обох сторін простягаються хребти, а трохи далі навіть можна роздивитися найвищу вершину Сколівських Бескидів – гору Парашку. Сонце приємно зігріває, навколо тиша, спокій та гармонія, яка така досконала в природі і яку так важко віднайти в повсякденному житті. Хочеться залишитися тут якнайдовше, мені завжди занадто мало часу в горах, наскільки я б туди не їхала.

 

Та зрештою час йти далі. Невеликий перешийок на хребті і ми виходимо на другу гору з цікавою назвою Лопата. Тут вже людно – цією вершиною закінчується досить популярний маршрут, яким ми будемо спускатися. На горі неочікувано зустрічаємо мого наукового керівника – навіть тут не вдається забути про свою дипломну роботу.

Спуск вниз проходить досить швидко і приємно, дорога йде гарним лісом. Здається, температура піднімаєть за кожні декілька метрів спуску. Все частіше з’являються зелені бруньки і листочки на деревах, а землю вкривають весняні квіти та трава.

IMG_6718 IMG_6765

IMG_6768

Спустившись в село, з’являється враження, що ми за годину перейшли з березня в травень. Дерева залиті білим цвітом і все навколо потопає в зелені, а від снігу навіть сліду не залишилося.

IMG_6819

IMG_6786

IMG_6808

IMG_6812

Далі стежка виходить на велику грунтову дорогу, яку супроводжує дзвінка річка. Вона все омиває кам’яний схил і зрештою з гуркотом спадає у водоспад Кам’янка.

IMG_6827

IMG_6944-2 IMG_6853

IMG_6859

А трохи далі непримітний поворот і підйом виводить  до захованого в лісі озера Журавлиного, яке ще також називають Мертвим. Воно зусібіч оточене високими смереками та ялинами, а деякі опалі дерева лежать на його дні, що добре видно через чисту воду.

IMG_6863

IMG_6880

IMG_6872

Зрештою, якомого швидше долаємо останні кілометри до Сколе і саме вчасно добігаємо до залізничного вокзалу, щоб встигнути на як завше переповнену мукачівську електричку. Вдивляючись через вікно на швидко проминаючі гірські вершини, прощаємося з ними, знаючи, що неодмінно повернемося назад, як тільки почуємо їхній тихий поклик.

IMG_6982

Інформація по маршруту:

Транспорт: Зі Львова о 7.10 електричкою Львів-Мукачеве з Головного вокзалу або приблизно о 9.00 Львів – Лавочне з Приміського. Також від Головного вокзалу їздять маршрутки Львів – Сколе, починаючи з 7.00 приблизно кожні пів години.

Зі Сколе до Львова мукачівська електричка повертається о 19.06. Маршрутки їздять до 21.00.

(*актуальність інформації потрібно уточнювати, тому що розклади постійно змінюються)

Маршрут: с. Гребенів – г. Кудрявець – г. Лопата – с. Кам’янка – оз. Журавлине (Мертве) – вод. Кам’янка – с. Сколе

Довжина маршруту – 26 км.

Маршрут від Гребенева до г. Лопата не маркований, далі має бути маркування, хоча ми його і не помітили. Є багато дрів, джерела не зустрічалися. Як вийти на маршрут можна прочитати тут.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.