Знову улюблена Боржава

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal

За вікном офісу сяяло літнє сонце, надворі був червень і нестерпно хотілося в гори. Протягом тижня так і не вдалося знайти компанію для походу, навіть намету не було в кого позичити. Та все ж в п’ятницю за 10 хв. до закриття магазину ми купили собі свій перший власний спільний будинок намет, квитки на електричку і поспішили додому пакувати речі.

А наступного ранку вже додивлялися сни в поїзді, поки він мчав повз маленькі карпатські села. Сонце ясно світило, на небі пропливали поодинок хмаринки, коли ми вийшли на станції у Воловці і направилися шукати стежку для виходу на маршрут.

IMG_0001

IMG_0002

Та з цим в нас не дуже склалося, і ми знову, як і минулого року, потрапили на дорогу до лісоповалу. Як і минулого разу вона закінчилася раптово в лісі і довелося підніматися вгору по кущах і заростях. Ситуацію покращувало те, що цього разу була тепла сонячна погода, а не проливний дощ.

IMG_0005

IMG_0007 IMG_0010

Зрештою піднявшись на хребет, зупинилися порозглядати краєвиди, які цього разу не заступали хмари та туман. Та смарагдово зелені пагорби де-не-де вкривали великі темні плями – посохлі і спалені кущі чорниць. Не знаю, що було причиною, але виглядало досить сумно…

IMG_0023

IMG_0011

IMG_0018

IMG_0063

Дорогою, окрім безлічі інших туристів, зустріли також невеличкий табун коників, які впевнено без провідників направлялися до метеостанції.

IMG_0031

IMG_0034

IMG_0016

На Стій цього разу знову  не йдемо, то хоч помилуємося ним здалека.

IMG_0050

IMG_0059

IMG_0060

Ми планували заночувати перед Великим Верхом, тому що ще одна група, яка завбачливо взяла з собою карту, показала нам на ній джерело яке має бути неподалік. Та знайти його нам таки не вдалося. Чи то ми не там шукали, чи можливо воно пересохло вже, та залишатися на ночівлю без води ми не захотіли.

IMG_0090 IMG_0081

IMG_0070

IMG_0085

IMG_0082

Тож на Великий Верх ми таки піднялися того ж дня. А там вже зовсім недалеко до спуску до Шипоту. Доходити до “фестивальної поляни” ми не хотіли, намагалися знайти місце якомога вище. Та все одно довелося спуститися в ліс до дрів і води.

IMG_0091

IMG_0096

IMG_0106

IMG_0095

IMG_0130 IMG_0171

Зрештою знайшли невеличку галявинку, на якій замаскували наш новенький намет 🙂 Повільно готуючи вечерю, насолоджувалися відблисками призахідного сонечка в листі. А як вже зовсім стемніло – неймовірним чистим зоряним небом, яке буває тільки в горах.

IMG_0187

IMG_0192

IMG_0179 IMG_0149

Наступного дня в нас був ліниве прокидання і сніданок. Так як минулого дня ми пройшли далі, ніж планували  і поспішати було нікуди, ми насолодилися зеленою красою карпатського лісу.

IMG_0208

IMG_0222

IMG_0221 IMG_0215

IMG_0228

Коли ми спустилися до Шипоту, була середина дня неділі і відповідні цілі натовпи туристів, за якими і водоспаду нормально не розгледіти. Тому замість нього зробила кілька фото сусідніх потічків.

IMG_0232

IMG_0246 IMG_0250

Спустившись до Пилипця, дізналися, що до маршрутки ще топати далеченько, та й їздить вона на вихідні не дуже. Та ще одна група,яка прийшла швидше і все розвідала, запропонувала їхати з ними на машині-таксі. Розділивши на 6, виходило зовсім невеликі гроші, тож ми майже одразу погодилися.

Боржава поволі віддалялася, а ми виглядаючи з вікна машини, подумки посміхалися цим горам і точно знали, що приїдемо сюди ще не раз.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.