Подарунок на День Народження – Чернівці

Якось так ведеться, що чим старша я стаю, тим більше не люблю святкувати своє День Народження. З віком проходить трепетний дитячий захват і відчуття свята. Та все ж зберігається бажання по-особливому провести цей день. А що може бути більш особливе, ніж подорожі і дослідження невідомих місць?

Тож на свій 21 День Народження вирішено було відвідати Чернівці, а в наступні два дні також Хотин і Кам’янець-Подільський, які знаходяться зовсім поряд. Та всі ці чудові плани могли і не стати реальністю, коли вночі чомусь не продзвенів будильник і я прокинулася за 20 хв. до відправлення поїзда. На щастя, цілодобе невідкладне таксі “Тато” і ще, мабуть, якісь важливі справи в машиніста потяга, що затримали відправлення, допомогли мені вчасно застрибнути в перший-ліпший вагон. Важко віддихуючись і заспокоюючи пульсацію адреналіну в крові, я одразу збагнула, що цей день таки буде незабутнім 🙂

Ранок в Чернівцях зустрів нас похмурим туманом і тихими сонними вуличками. Забігши на сніданок та святкову каву в чи не єдине відкрите кафе на театральній площі, ми через вікно зачаровано спостерігали як повільно кружляє в повітрі пожовкле листя, з-за хмар виглядають сонячні промінчики, а невеликі вулички наповнюються людьми, що поспішають кудись в своїх справах. А водночас милувалися фасадом театру, що стоїть зовсім поряд.

Першим місцем, яке ми хотіли відвідати був звісно Чернівецький університет, який без сумніву можна назвати візиткою міста. Цілий комплекс споруд, які були колись резиденцією митрополитів Буковини і Далмації нагадує кадри з фільмів про якісь великі британські академії. Або навіть краще – справжній український Гоґвортс 🙂

Проходячи по широких сходах, так і очікуєш, що вони раптово почнуть рухатися, а з-за якогось повороту коридору, прихованого високою колоною от-от вигулькне чарівник в мантії, поспішаючи на заннятя з заклиннянь.

 
Позаду університету знаходиться чудовий дендропарк, по якому мабуть часто прогулюються (і прогулюють пари) студенти. В сонячний осінній день така прогулянка по золотистому опалому листі – одне задоволення.

 

 

Взагалі Чернівці розташовані на пагорбах біля річки Прут, тому під час прогулянок містом доводиться багато підніматися вгору і спускатися вниз. Але в цьому є своя перевага: з пагорбів відкриваються чарівні краєвиди.

 

Що особливо привертає уваги – це гарні старовинні фасади будинків. Коли в 2008 році місто святкувало своє 600 День Народження, було відреставровано багато старих будівель. Тому центр міста особливо запам’ятовується своєю чистотою та охайністю.

  

Чернівецька область є найменшою в Україні, а Чернівці невеликим, але надзвичайно красивим містом. Золотиста осінь, яка супроводжувала нашу подорож, придавала місту особливого шарму, але я впевнена, що воно чарівне в будь-яку пору року. Тому що як і в більшості міст його основний шарм проявляється не так в якихось спорудах і будівлях, як в його неповторній атмосфері, яка присутня завжди, незважаючи на дати в календарі.

P.S. мій будильник таки продзвенів наступної ночі в 3:20, добряче мене тим налякавши 🙂