Одне озеро, три країни

Bodensee, або Боденське море, як його гордо називають німці – це одне з улюблених місць відпочинку жителів одразу трьох країн. Тому що знаходиться воно на самісінькому кордоні Німеччини, Швейцарії та Австрії. Тут часто проводять різноманітні міжнародні фестивалі. А питною водою з цього озера постачають багато навколишніх міст, зокрема і Штутгарт.

Найбільше місто на узбережжі – Констанц. По одній з його вулиць проходить межа з Швейцарією. Тож деякі жителі щодня багато разів можуть перетинати кордон, ходячи у своїх справах чи, наприклад, з дому на роботу. А дехто взагалі мандрує в іншу країну, йдучи зранку зі спальні на кухню 🙂

Одним з основних символів міста є скульптура куртизанки Імперії з новели Оноре де Бальзака, в якій він висміює подвійні стандарти духовенства. Вона височіє біля входу до Вокзальної бухти і викликає дуже неоднозначне враження.

Взагалі, Констанц вважається студентським містечком через велику кількість вищих навчальних закладів. І справді, на вулицях можна побачити багато молодих людей, а також дуже багато велосипедів 🙂

На заході від Констанцу знаходиться острів Рейхенау. Зараз він з’єднаний вузькою дорогою з сушею, але раніше був справжнім островом. Відомий він завдяки старовинному бенедиктському монастирю, а також квітковими парками та затишними будиночками.

Ще одним німецьким містечком на узбережжі є Меєрсбург, що означає морське місто в перекладі. Крихітні казкові будиночки нагадують якусь давню німецьку легенду. Мальовничі фасади та дахи будинків приваблюють чимало туристів, тому на вулицях безліч людей.

В вітринах магазинів можна побачити крихітні макети і так крихітних будинків, а на вікнах місцевих жителів чимало різних скульптур.

Взагалі, фасади будинків тут дуже цікаві. Кожен має щось особливе і унікальне.

 

Приїжджають сюди також досить забезпечені німці. Наприклад, ось один чоловік, який хвилин 5 намагався припаркувати своє Ферарі на пустому тротуарі, очевидно, намагаючись привернути все-загальну увагу. Що йому, до речі, вдалося, бо коли він закінчив возитися вперед-назад, перехожі, що спостерігали за цією картиною настільки зраділи, що йому вдалося здійснити таке складне завдання, що аж зааплодували. 🙂

Ще в цьому місті довелося спостерігати цікаву процесію чоловіків з паперовими коронами на голові, яких очолював переодягнений в принцесу бідолага. Вони тягнули невеличкий возик з цілим ящиком пива, зупинялися на розі вулиць і, закликаючи перехожих приєднатися, пили його. Справа в тому, що в деяких частинах Німеччини ще збереглася цікава холостяцька традиція. Коли чоловікові виповнюється 30 років, а він все ще не одружений, його друзі організовують свято і разом з тим загадують якесь бажання, яке затятий холостяк зобов’язаний виконати.

Маленьке швейцарське містечко Романсхорн, в якому я зупинилася, на противагу до своїх німецьких сусідів не заповнене вщент туристами. Мабуть, тому воно таке затишне і комфортне. Саме таке місто є ідеальним для тихого сімейного життя. Можна прогулюватися по набережній озера з дітьми або купити собі маленький човник і відправлятися на риболовлю.

Велика частина набережною цього міста – це причали для човнів і яхт. Прогулюючись вздовж можна і собі якусь приглянути. А що? Мріяти ніхто не забороняє 🙂

Велорух є дуже популярним серед жителів приозерних міст. Наприклад, я попала на велосипедний фестиваль, який об’днує декілька набережних містечок. Головна його ідея – це поїздка на велосипеді по спеціальному маршруту між цими містами. Кожні декілька кілометрів на цій дорозі були встановлені різноманітні ятки з подарунками та конкурсами. Мені, наприклад, вдалося отримати 2 пачки макаронів, лейкопластир, сонце-захисний крем, якийсь дивний шипшиновий напій та печеньки 🙂 Також там є багато розваг для дітей і різні концерти для дорослих.

Останнім містом на узбережжі Боденського озера, яке я відвідала був австрійський Брегенц. Воно знаходиться в самих підніжжях Альп, тому прогулянка містом – це постійні підйоми-спуски. Надзвичайні краєвиди та стародавня архітектура додають місту особливого шарму.

Найбільше Брегенц відомий своїм щорічним театрально-музичним фестивалем. Кожного року на березі озера зводять велетенську сцену, яка щоразу має інший вигляд і без перебільшення може вважатися витвором мистецтва.

Коли погода ясна і сонячна, добре видно протилежний берег озера. Але якщо надворі похмуро, то озеро справді стає схожим на море, бо інколи складно розгледіти його край. І вдивляючись в безкраю блакить води, вдихаєш солений запах і мимоволі починаєш розуміти, чому кажуть, що “на небі тільки й розмов що про море”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.