Чорногорія. Дві столиці: Подгоріца – Цетиніє
Кажуть, що столиця – це пульсуюче серце країни. Але цей вислів точно не про Подгоріцу (Podgorica) – офіційну столицю Чорногорії. Це місто стало столицею відносно недавно, якихось сто років тому. До того цю почесну роль виконувало місто Цетиніє (Cetinje), в якому досі знаходиться президентська резиденція і яке зараз має статус культурної столиці країни. Тож така маленька Чорногорія має аж дві столиці.
Подгоріца
В Подгоріці ми були двічі : один раз спеціально їздили на день подивитися місто, а іншого разу це була невелика зупинка в нашій автомобільній подорожі. Взагалі, більшість туристів радять не витрачати час на це місто, оскільки подивитися там особливо немає на що. Та ми вирішили, що за 42 дні перебування в країні, один можна виділити, щоб подивитися на його столицю, а водночас глянути як виглядає за чорногорськими мірками велике місто, що простягнулося на широкому платі – рівнині, а не тулиться в підніжжі гір.
Від морського узбережжя сюди легко дістатися автобусами за 1-2 години. Автобуси прибувають на станцію, яка виявилася одним з найбагатолюдніших місць в місті. І це зовсім не тому, що вона така велика і там так багато людей, а тому що всюди в місті їх дуже мало. Це перша особливість Подгоріци, яка найбільше кидається в очі – широкі порожні дороги і тротуари. Мабуть причина в тому, що це був один з найспекотніших днів літа, ще й неділя і більшість жителів поїхали кудись до моря.
Центральна частина міста зовсім невелика, тому що в основному була зруйнована під час війни. Зате навколо багато зелені і дерев.
Цетиніє
Цетиніє – це справжня душа Чорногорії. Місто традиційно було столицею країни, тут знаходиться президентський палац і багато інших адміністративних будівель. Воно знаходиться в гірській місцевості, що заважало йому розростися як Подгоріца,але в давні часи ця особливість була дуже необхідною в оборонних цілях. Біля міста розташований національний парк Ловчен (Lov?en) і гора з однойменною назвою, яка є однією з основних символів Чорногорії.
В самої гори є дві вершини – Штировнік (?tirovnik – 1,749 м) і Єзерскі Верх (Jezerski vrh – 1,657 м). На вершині Єзерського Верху знаходиться мавзолей одного з найвизначніших чорногорських поетів і філософів – Петра ІІ Негоша .
До вершини веде добре асфальтована дорога. Громадський транспорт туди не ходить, тому добиратися потрібно на авто або пішки. Від Цетиніє до мавзолею близько двадцяти кілометрів. Також є промаркований маршрут з которської фортеці. Тобто пройти його і повернутися за один день є досить складно. Тож ми вирішили скористатися послугами таксі. Водій відвезе вас на гору, почекає годину поки ви підніматиметеся крутими східцями на вершину і прогуляєтеся там, а потім відвезе вас назад в місто. Сам вхід в національний парк, якщо виїжджати зі сторони Цетиніє платний і коштує 3 євро з людини,а дорога на гору проходить через мальовничі лісові алеї. З самої вершини відкриваються чудові краєвиди на місто і навколишні гори з однієї сторони та на которську затоку з іншої. Також в межах національного парку знаходиться поселення, в якому можна зупинитися на кілька днів, щоб сповна насолодитися навколишньою природою.
Повернувшись в місто ми попали під справжню літню зливу. Хоч вона швидко пройшла, та до кінця дня періодично накрапав дощ. Але це не завадило нам здійснити гарну прогулянку центральними вуличками.
Ще одним з відомих місць в Цетиніє є православний цетинський монастир, що є резиденцією митрополитів Чорногорії. Туди постійно приїжджає багато прочан та просто туристів. Навколо є гарний сад – парк, по якому дуже приємно прогулюватися в літню спеку.
Та насправді в очі кидається певний занепад міста. Зараз воно вже більше нагадує селище міського типу, ніж королівське місто. Все – таки перенесення столиці в Подгоріцу мало свій негативний вплив.
