Мандрівна втеча від лютого: Гент

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal

Гент — невелике місто, що знаходиться майже посередині між популярними Брюсселем та Брюгге. Його часто обділяють увагою, на мою думку, дуже незаслужено. З іншої сторони задяки цьому місту вдалося більше зберегти сам дух Бельгії і не перетворитися на туристичний атракціон.

Що кидається в очі одразу після виходу із залізничного вокзалу — це неймовірна кількість велосипедів. Незважаючи на прохолодну погоду і постійний дощ, на вулиці безліч велосипедистів, що безтурботно проїжджають містом. Причому це не тільки молоді студенти — нерідко можна побачити поважних дідусів, що спокійно їдуть на велосипеді у своїх справах.

 

Колись Гент був столицею Східної Фландрії, з того часу в місті збереглася велика частина будівель. Мабуть тому гуляючи вуличками поміж кам’яних соборів здається ніби потрапив у Середньовіччя. Для посилення цих відчуттів можна відвідати Гравенстен — середньовічний замок фламандських графів, що був зведений ще у далекому 1180 році, хоча звісно переніс багато перебудов та реставрацій з того часу.

 

Ще однією перевагою екскурсії замком, окрім знайомства з історією краю, є краєвиди на місто, що відкриваються з його мурів. В Генті, та й Бельгії загалом, гармонійно поєднується холодна суворість та стриманість північних країн з особливою романтичністю та французьким шармом.

 

Окрім замку в місті є багато не менш вражаючих кам’яних середньовічних соборів, зокрема катедральний собор Св. Бавона, церкви святого Якова, святого Миколи та святого Михайла. Всередині вони зазвичай досить стримані в оздобленні та наповненні, а їхні кам’яні стіни чомусь викликають в моїй уяві образи королів, лицарів в обладунках та таємних орденів.

 

Мабуть, найкращий вигляд на місто відкривається з лівого берега річки Leie на набережну, що має назву Graslei. Колись цей причал був частиною сердньовічного порту. Тепер ж тут зосереджена велика кількість кафе та туристичних точок, адже мабуть особливо приємно сидіти на терасі, смакуючи обід і спостерігати як повз по річці пропливають кораблики. Та нам самим переконатися в цьому не вийшло — все-таки погода в лютому не особливо сприяє посиденькам надворі.

Окрім річки в місті також є декілька каналів, які постійно перетинають бруковані вулички. Тож прогулянку містом можна продовжити екскурсією на човнику. Також тут добре розвинута велосипедна інфраструктура, тож можна знайти багато варіантів для вело-екскурсій. Центр міста — це найбільша пішохідна зона у всій Бельгії, тому звичайні піші прогулянки тут окрім того, що цікаві та приємні, ще й особливо комфортні.

 

 

 

Про національні солодощі я вже писала в попередній статті про Брюссель, та не менш відомим за вафлі і шоколад є бельгійське пиво. За тиждень в Бельгії ми спробували, мабуть, більше двадцяти різних видів. До речі, одне з улюблених — Westmalle Trappist — тепер можна придбати і в нас в супермаркетах. Зазвичай бельгійське пиво міцніше, ніж в Україні — досить часто має 8-10%. Одне з особливих видів бельгійського пива називається Kwak. Його подають в спеціальному кухлі, що нагадує збільшену хімічну колбу з розширеним верхнім краєм. Завдяки незвичній формі під час пиття рідина в посудині видає характерний звук, який і став назвою пива. (Хоча цілком можливо, що свою назву пиво отримало на честь одного з пивоварів, а історія про квакання — це вже звичайна легенда для туристів. 🙂 )

 

Фактично всі дні нашого перебування в місті була похмура погода і падав дощ, хоча особливо холодно не було. Та навіть це не було особливим недоліком — в поєднанні з середньовічними кам’яними будівлями створився образ, з яким в мене тепер і асоціюється Гент, а водночас і вся Бельгія — і це образ того міста, в яке неодмінно хочеться повернутися ще раз.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.